Ви знаходитесь: » » Артем Габелок: Відчуваю задоволення, коли віддаю точні передачі (ч.1)
17
травня

Артем Габелок: Відчуваю задоволення, коли віддаю точні передачі (ч.1)

  • 0
Додав:admin
Категорія: Інтерв'ю
Артем Габелок: Відчуваю задоволення, коли віддаю точні передачі (ч.1)
 
Півтори години розмови з Артемом Габелком промайнули, мов півтори хвилини. Пропонуємо вашій увазі першу частину ексклюзивного інтерв'ю хавбека полтавської Ворскли.
 
- Артеме, почнемо з пори "золотого дитинства". З чого почалося твоє захоплення футболом, як ти прийшов саме до цього виду спорту?

- Мене відвів у дитячу футбольну школу тато. Мені тоді було 4 з половиною рочки. Тато хотів мене чимось захопити, бо в мене було дуже багато енергії. Це була обласна дитяча школа, не школа "Дніпра", вона називалася "ФК Ювілейний". От саме звідти все якось відразу пішло.

- Ти народився у Дніпропетровську, а потім як опинився у Донецьку?

- Коли мені було 13 років, приїхали скаути з "Шахтаря", подивилися гру з моєю участю, і запросили на перегляд. Я поїхав, там були двотижневі збори, а звідти відразу запросили на фінал - там є така фінальна частина в цих турнірах. І вже після фіналу я підписав контракт. Так я потрапив в академію "Шахтаря", це була команда U-14. І в "Шахтарі" я провів 7 років. 

- А в той час, коли тебе тато привів у футбольну школу, ти сам наскільки любив футбол? Хотів стати футболістом?

- Це було на такому "дитячому" рівні. Звісно, я любив грати, і після тренувань часто залишався, але це не було якоюсь мрією про професійну діяльність. Професійно я замислився про футбол вже після того, як потрапив у "Шахтар".

- Батьки не заперечували проти твого переїзду з Дніпра?

- Якщо чесно - я був проти, не хотів від'їжджати від батьків. Хоча вони теж були не дуже раді, переживали. Але їх переповнювала гордість, що я потрапив у таку академію.

- Від кого йшло це запрошення?

- Від селекційної служби "Шахтаря". Вони запросили, це все було офіційно, і я поїхав.

Артем Габелок: Відчуваю задоволення, коли віддаю точні передачі (ч.1)
- Тобі було 13 років. Які перші враження?

- Звісно, мені дуже сподобалося. У "Шахтаря" одна з найкращих баз в Україні, а можливо, і в Європі, я такого ще не бачив. Я до цього тренувався десь на щебні, приїхав - а там такі умови! Я побачив справжній рівень. 

- Ти в цей час проходив шкільну програму. Як було з успішністю? Які пріорітети ставив?

- Якщо чесно, я вчився, по суті, до 13 років, до того, як я потрапив у "Шахтар". Тому що там це вже було важко назвати навчанням, в нас був такий футбольний клас... Вчитись там було дуже важко. Вранці в нас було тренування, потім ми їхали до школи, і головне було - відсидіти ці уроки. А ввечері - знову на тренування. Тому зконцентруватись на навчанні було дуже важко. 

- Повернемось до футболу. Ти тоді на якій позиції грав?

- В центрі поля, півзахисником. По мені відразу видно, що я повинен грати в центрі (сміється).

- Які ти можеш пригадати яскраві моменти з того часу? Якісь турніри, контакти з цікавими людьми, тренерами?

- В "Шахтарі" було багато яскравих моментів. Це і перші перельоти за кордон, різні турніри. Ми дуже багато літали, наприклад, в Бельгії був турнір... Виклики в збірну - теж багато літав, пройшов U-14, U-15, U-16, всі роки до "молодіжки" викликався. Я цей період дуже любив, бо всі діти в школі, а тебе викликають в збірну, і ти летиш, і фактично відпочиваєш. Багато було яскравого, багато друзів, багато всього побачив. В "Шахтарі" був дуже цікавий час.

Артем Габелок: Відчуваю задоволення, коли віддаю точні передачі (ч.1)
- Потім ти потрапив в Юрмалу. Як сталося, що ти пішов з "Шахтаря"?

- Там склалася важка ситуація. Справа в тому, що мені запропонували новий контракт, а я не бачив себе в "Шахтарі". В першу команду потрапити було важко, і я не хотів підписувати, тим більше, що в мене ще був контракт на рік, а вони пропонували підписати новий. На той час мені було десь 20 років. 

- Там були якісь пункти, що тобі не подобались?

- В "Шахтарі" така система, що коли ти підписуєш довгостроковий контракт, звідти дуже важко піти. Взяти хоча б приклад з Кулачем. Ти на контракті у "Шахтаря", а сам йдеш по орендам. Я так побачив свою майбутню кар'єру - підпишу і піду кудись в оренду, за мене будуть приймати рішення, я нічого сам не вирішуватиму... Я попросив час подумати, і вони відразу заборонили мені грати, тренуватися. Я цілий рік, який залишався в мене до кінця контракту, бігав по колу, без тренувань, і чекав завершення. Це була неприємна ситуація. 

- Поїхати грати в Латвію - це був єдиний варіант, чи була можливість вибору?

- На той час це був єдиний варіант. Я рік не грав, потім за мене ще йшла компенсація "Шахтарю", близько 300 тисяч євро. На таких умовах в Україні важко знайти команду - хто платитиме такі гроші? А Юрмала виявилась цілком прийнятним варіантом, тим більше - європейський клуб. Тому я навіть не думав, поїхав туди, і там теж провів час дуже гарно. 

- Які там були завдання, цілі? Наскільки амбіційний клуб? Ми в Україні мало слідкуємо за прибалтійським футболом.

- Я до того теж нічого не знав про латвійський футбол - знав лише, що вони були чемпіонами. Вони грали в кваліфікації Ліги Чемпіонів, я грав з Астаною, таким чином, дебютував в Лізі Чемпіонів, хоч і в кваліфікації. Звісно, це не рівень навіть нашого чемпіонату, але все одно було цікаво. 

- Скільки ти часу провів у Юрмалі?

- Рік. Ми знову стали чемпіонами, я пограв у кваліфікації Ліги Чемпіонів... Загалом, дуже класно пожити в Європі, в Юрмалі, біля моря, тому це для мене теж було щось нове, цікаве. З'явилося багато друзів, з якими досі спілкуємось. Цікавий був час.

- Голи забивати вдавалося?

- Я там більше роздавав передачі, хоча офіційно забив 2 голи. В товариських вже навіть не пам'ятаю. 

Артем Габелок: Відчуваю задоволення, коли віддаю точні передачі (ч.1)
- Потім була Ворскла... Чому ти вирішив покинути сонячну Юрмалу і повернутись на батьківщину?

- Звісно, я міг залишитись там ще на рік, та мені хотілося перейти в чемпіонат більш високого рівня, щоб прогресувати, і йти далі і далі. З Юрмали важко перейти в більш високий чемпіонат. Мої агенти спілкувались з Сачком, він добре говорив про мене і хотів бачити в команді. Тому я розглядав цей варіант, і так склалося, що вдалося перейти. 

- Що стало пріорітетним моментом повернення? Наприклад, те, що "Ворскла" виборола право грати в Лізі Європи, чи близькість до домівки?

- Мабуть, більше вплинуло те, як "Ворскла" мене хотіла, бажання "Ворскли". До того ж, я хотів грати в сильнішому чемпіонаті, і тоді я ще не знав, що "Ворскла" гратиме в Лізі Європи, грати ще було пів-сезону.

- То це була пропозиція твого агента?

- Так.

- І які були твої перші враження, коли ти потрапив до "Ворскли"? Місто, команда, тренер, хлопці?

- Це був новий колектив, але багатьох я вже знав - наприклад, Дмитра Кравченка, я з ним раніше спілкувався, разом в збірній грали. Тому адаптація проходила добре. Колектив тут хороший, прийняли дуже тепло, і як такої адаптації в мене не було - відразу влився в колектив.

- Взагалі, як людині, тобі легко адаптуватися в новому колективі, чи все ж потрібен час?

- Ні, звісно, якийсь час треба, але тут все ж всі хлопці наші. Якби я потрапив у якийсь закордонний клуб, там було б важко. А так - тут всі свої, тим більше, що колектив дуже гарний. Було дуже легко. 

- Відразу після Латвії - за рівнем гри, за рівнем футболістів наскільки відрізняються чемпіонати?

- Звісно, клас гравців відрізняється. у "Ворсклі" виконавці більш якісні, це відразу відчувається. І сам чемпіонат теж набагато сильніший. 

- Ти прийшов до "Ворскли" і побачив, що твій головний конкурент по позиції - Кулач. Які в тебе були відчуття, коли ти не потрапляєш до основного складу, і граєш лише тоді, коли Владислав не грає, наприклад, за умовами орендної угоди?

- Він заслужено мав місце в основі, показував гарну гру і забивав дуже важливі голи. Звісно, я розумів, що він мій конкурент, і розумів тренера, який його ставив. Як можна було б Кулача не ставити в старт? Причому, ми з ним проживали в одній кімнаті, мали досить дружні відносини, і тим більше, що ми робимо одну справу. До речі, ми з ним досі спілкуємось, постійно на зв'язку. 

- Розкажи нам трохи про Влада, чому він після переходу в Олександрію не зіграв жодної гри?

- Він має проблеми зі здоров'ям, травма. Якби не травма, я думаю, він обов'язково грав би.

- То це через неї він не грав останній матч в групі проти Спортінга? І потім вже за Ворсклу не грав у чемпіонаті?

- Так, це через травму.

- Артеме, по своєму ігровому амплуа ти у "Ворсклі" відчуваєш себе на своєму місці, в центрі напівзахисту. Є відчуття, що ти полюбляєш віддавати гарні передачі?

- Так, я відчуваю величезне задоволення, коли віддаю точні передачі. Не настільки виходить, як хотілося б, та я навіть більше полюбляю асистувати, ніж забивати. 

- Тут важливо мати добру взаємодію з партнерами, яка закладається на тренуваннях, тому що повинні відчувати одне одного. Зараз прийшов новий тренер, змінився тренувальний процес. Наскільки це відрізняється від того, що було раніше?

- Дуже відрізняється, зовсім інше бачення гри, розуміння. Тому всі перебудовуються, і мені це подобається, бо я люблю більш комбінаційний футбол, де всі дорожать м'ячем. І тренувальний процесс змінився, і в грі з'явилися нові вимоги. Ми поки що не показуємо, як він має виглядати в ідеалі, та думаю, що будемо надалі грати краще і краще. 

- Повернемося до твого приходу у "Ворсклу". Наскільки тобі подобалася та "Ворскла", при Сачку, з його вимогами? Багато хто каже, що тоді команда грала дуже просто.

- Мені подобалося, і я високо цінував кожну хвилину, проведену на полі. Можливо, ми грали дуже просто, грали на результат, але він  був, а це важливо. 

- Ці матчі "Ворскли" в єврокубках - ви їздили, грали, сюди приїжджали команди першого ешелону різних країн... Які залишилися враження від цих матчів?

- Звісно, приємно дебютувати в Лізі Європи, але ти бачиш рівень команд і розумієш, наскільки ми далеко, наскільки потрібно прагнути туди. З однієї сторони, це класно, а з іншої думаєш: наскільки я слабий... Тому такі двоякі почуття. Хоча це дає мотивацію працювати і вдосконалюватися.

- Якщо згадати ті часи, коли "Ворскла" стала бронзовим призером, можливо, дещо раніше, у команди вже почалися ці фінансові проблеми. Як вони впливали, наскільки було важко? Адже кожен футболіст по-своєму сприймав ці проблеми.

- Так, проблеми були, але у всіх була ця мета, ця мрія, і всі нею жили - зайняти третє місце. І тоді всі фінансові питання відійшли на другий план, хоча хлопцям було важко, наскільки я знаю. Всі фокусувались на цьому третьому місці, бо думали - якщо займемо третє місце, то потім все в команді налагодиться, з'являться гроші і все буде стабільно. 

- Ти, коли йшов у команду, знав, що вже існують певні проблеми?

- Про заборгованість я не знав на той момент, і в будь-якому разі для мене в моєму віці було важливо грати. Тому я замислювався лише про ігровий час. 

- Тут виходить таке замкнуте коло. Якщо не платять гроші, футболісти починають грати гірше, в них немає мотивації. Немає мотивації - рідше потрапляють в стартовий склад. Їх менше бачать на полі, тоді важче пробитись кудись далі, і коло замикається. Деякі футболісти через таку ситуацію втрачають набагато більше, це правда?

- Так, але це теж важко. Коли є стабільність, в тебе і думки інші. А коли не платять зарплату,  в тебе і настрій поганий, і якісь побутові проблеми виникають, і це все впливає. Тому я розумію хлопців - начебто і зупинятись не можна, потрібно кожен день працювати. А з іншої сторони, ну ще місяць, два, три - але коли 9 місяців не платять, то це дуже важко. 

- Після зимового міжсезоння в команду прийшли легіонери: балканці, африканці... Закінчилася та епоха, коли всі були свої, стояли один за одного. Наскільки цей вектор вплинув на футболістів?

- Звісно, це впливає - прийшли нові футболісти. По-перше, їм потрібно дати час, щоб набрати форму, бо деякі прийшли під кінець зборів, коли вся команда вже трохи підготувалась. По-друге, мовний бар'єр. Тому, якщо порівняти минулорічний колектив і теперішній - є різниця, бо у легіонерів якась своя команда, в українців - своя...

- Утворилося два табори?

- Так.

- А ти відчуваєш різницю у відношенні, наприклад, керівництва команди, тренерів, адміністраторів до наших футболістів і до легіонерів?

- Ні, я цього не відчуваю. Я розумію, що легіонерам теж нелегко в якомусь плані, тому якщо і є поблажки для них, то це нормально.

- Але ти розумієш, що легіонери мають бути сильнішими за наших гравців? Ми можемо реально оцінити гравців, хто на що здатен, а якщо гравець відверто слабкий, як стримати себе, щоб не відреагувати якось некоректно?

- Ну так, не всі стримуються.  Щось виказуємо, є такі моменти. Але щодо сили гравців - це питання до керівництва, і керівництво про це знає. А загалом ми намагаємось пояснити легіонерам ситуацію в команді, наскільки це важливо. Бо іноді складається таке враження, що вони виходять на поле і грають для задоволення, не замислюючись над тим, яка відповідальність лежить на них. Вони не повинні вважати, що ось вони тут просто побули і поїхали, адже є відповідальність перед командою, перед вболівальниками, вони мають її відчувати. 

- Зараз багато розмов, що потрібно підтягувати до основи гравців з молодіжної команди. Які в тебе відношення з ними - ви ж іноді і тренуєтеся разом, і на збори до Туреччини їздили?

- Відносини гарні, я і за дубль грав, всіх знаю. В них хороша команда, добре грають, при Косовському вони почали грати по-іншому, і все в них непогано виходить. Вони пройшли повноцінні збори з Косовським, награли склад, комбінації, і підійшли до матчів більш підготовленими. 

- Про комбінації ще б хотілося спитати. Ми бачимо, що команда якось по-іншому почала розігрувати штрафні, кутові. Чи приділяється особлива увага таким домашнім заготовкам?

- Звісно, відпрацьовуємо стандарти, штрафні.  Але найбільше часу приділяється переходу з оборони в атаку. 

- Команда почала більше грати через короткий пас...

- Так, намагаємося знаходити ці короткі паси між ліній, між зон, щоб не бити, більше тримати м'яч, і щоб це давало результат.

- Контроль м'яча - це, в першу чергу, техніка. Чи працюєте ви над технікою?

- Так, працюємо. Загалом ми непогана технічна команда. Не "Шахтар", звісно, але ж все залежить від ситуації, яку ми самі собі створюємо на полі. Якщо ситуація важка, то і виходити з неї важче. 

- Ти сказав, що іноді в матчах з європейськими командами почував себе слабішим в порівнянні з ними. А на що здатен Артем Габелок, якщо він бачить, що в нього не вистачає техніки - він може, наприклад, залишитись після тренування, щоб відпрацьовувати якісь удари, обводки, попрацювати індивідуально?

- Звісно, кожен так і робить, працює, покращує якісь сторони. Я бачу, що багато хто так робить. 

- Тобі особисто який європейський чемпіонат до вподоби, який стиль?

- Мені більше Іспанія подобається. Італія теж, симпатизую їм. Хоча Англія зараз теж стала по-іншому грати, той же Манчестер Сіті. Але все одно Іспанія і Італія ближче.

Артем Габелок: Відчуваю задоволення, коли віддаю точні передачі (ч.1)
- Олександр Фундерат - для тебе особисто ця людина що значить?

- Я знаю його по "Шахтарю", він був директором в ньому в ті часи, коли я там грав. Відносини такі ж були, як і тут.

- Він якось вплинув на твій перехід до "Ворскли"?

- Цього я не знаю, знаю, що агенти мали зв'язок з командою, і була зацікавленість від Сачка.

- Як гравці відносяться до політики керівництва, щоб купувати молодих легіонерів, награвати їх і продавати? Адже це погіршує якість гри, а вболівальники бажають бачити позитивний результат. 

- Всі гравці по-різному відносяться. З одного боку, керівництво бачить в цьому фінансовий прибуток, з іншого - це напряму впливає на результат. Особисто я вважаю, що легіонери мають бути на дві голови сильніші. На жаль, про нас на даний момент я цього сказати не можу. 



Андрій ДОМНЕНКО, Володимир ГОЛУБНИЧИЙ, vorskla.poltava.ua
Переглядів: 464 Коментарів: 0
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Яндекс.Метрика